І тут без непопулярних заходів не обійтися. Політики повинні відмовитися від популістських обіцянок і взяти на себе всю повноту відповідальності за ситуацію в країні. Безумовно, це буде складний процес, який потребуватиме великої роз’яснювальної роботи. Такі заходи надзвичайно болючі з погляду людей, але вони необхідні для підвищення їхнього добробуту в майбутньому.

Основні реформи потрібно здійснити в економіці. І саме ці реформи зіштовхнуться з серйозним опором із боку як чиновників, так і частини суспільства. Першочерговими кроками має стати дерегуляція економіки, проведення адміністративної реформи, перегляд фіскальної політики та відмова від соціального популізму.

Основа української економіки — малий і середній бізнес. Почніть допомагати йому — і ви відразу зіштовхнетеся з необхідністю скоротити армію держчиновників, які сидять у 85 організаціях, що паразитують на контролі кожного кроку підприємців. Скорочення контролерів допоможе й боротьбі з корупцією, але здолати опір давно сформованої системи буде дуже нелегко.

У країні сьогодні на бізнес тиснуть понад 90 різноманітних податків і зборів, їхнє адміністрування забирає чимало часу та грошей. Цю цифру можна спокійно зменшити до сорока. Та щойно це буде зроблено, доведеться скорочувати штат податкової адміністрації.

Потрібно серйозно переглянути фіскальну політику. Зокрема, відмовитися від корумпованого податку на додану вартість і перейти до податку з продажів. Це дасть можливість збільшити надходження до бюджету і стимулюватиме розвиток виробництва.

Треба припинити руйнівну політику соціального популізму. У нас величезний дефіцит Пенсійного фонду, компенсувати який — непосильне завдання для слабкого бюджету. Доведеться вдаватися до складних рішень, аж до збільшення пенсійного віку деяким категоріям населення та обмеження максимального розміру пенсій. Розпочати доведеться, мабуть, із пільговиків. Інакше діра в бюджеті зростатиме.

Сьогодні ми дотуємо з бюджету вартість газу для населення. Держава в кризу не може собі цього дозволити, та й не повинна дозволяти. Необхідно встановити реальну ринкову вартість газу для всіх, у тому числі й для населення, і перейти від тотального дотування до адресної підтримки найбідніших. Адже в нас багато років діє парадоксальний механізм, який забезпечує газ і пенсіонеру, і мільйонеру за однаковою дотаційною ціною.

Серйозного реформування потребують і наша енергетика, житлово-комунальне господарство, земельні відносини, охорона здоров’я, освіта. Для цього необхідні політична воля та чітка стратегія розвитку.